Питання

Друже, чесна відповідь: сьогодні ніхто не може достовірно назвати точну дату завершення війни. Але якщо ти дочитаєш цю відповідь до кінця, ясності точно стане більше.

Якщо ти будеш призваний за мобілізацією, наперед визначеного строку служби немає. Тому обіцяти, що ти служитимеш 6, 12 чи 24 місяці, було б нечесно.

Водночас існують добровільні контракти з чітко визначеними строками. Хочеш мати конкретний термін служби?

Ми роз’яснимо тобі всі умови служби за контрактом та допоможемо підібрати посаду і підрозділ, у яких ти будеш найбільш корисним.

З іншого боку, якщо ворог прийме рішення зупинити війну, контрактники продовжать службу до завершення строку контракту, тоді як мобілізовані повернуться швидше.

Є проста й жорстока закономірність: доки ворог вірить, що Україну можна дотиснути, він продовжуватиме вбивати нас.

Слабкість української армії живить у нього надію, що потрібно натиснути ще трохи — і Україна впаде.

Сильні Збройні Сили позбавляють ворога цієї надії та змушують рахуватися з нами.

Так, боятися війни — природно. Але честь полягає не у відсутності страху.

Честь починається з рішення не ховатися за спинами інших і не перекладати на них свій обов’язок.

Поки одні українці роками ризикують життям, захищаючи наші міста, родини та майбутнє, кожен із нас має чесно відповісти собі на питання: що роблю я?

Як я дивитимусь в очі хлопцям, які одного дня, дасть Бог, повернуться з війни?

Свідомо долучаючись до Збройних Сил, ти не просто виконуєш свій обов’язок.

Ти посилюєш Україну, руйнуєш розрахунок ворога і справді наближаєш день, коли ця війна завершиться.

Як би пафосно це не звучало, добровільно долучаючись до Збройних Сил України, ти наближаєш кінець війни.

Потрібно чесно сказати й інше.

Для військовозобов’язаного чоловіка, який підлягає мобілізації та не має законних підстав для відстрочки, захист держави — це не питання «хочу чи не хочу».

Це обов’язок, визначений Конституцією та законами України.

Твій вибір полягає в іншому: чекати, доки рішення щодо тебе ухвалять без тебе, чи самому взяти відповідальність за своє життя — завчасно обрати підрозділ, посаду, належну підготовку та людей, поруч із якими служитимеш.

Ми не обіцяємо, що буде легко.

Але допоможемо тобі не потрапити у військо навмання, а знайти гідне місце, де твої здібності принесуть найбільшу користь Україні та допоможуть зберегти життя побратимів.

Спробуй усвідомити реальність без ілюзій. Наше життя змінилося назавжди і таким, як раніше, воно ніколи не буде.

Зараз не стоїть питання, якою буде твоя зарплата сьогодні, через рік або два.

Питання в тому, чи існуватиме взагалі твій бізнес через пів року? Чи буде твій будинок цілим? Чи буде існувати місто, в якому ти живеш?

Будьмо відвертими один з одним. Пригадай, яким квітучим було місто Донецьк до війни. Люди будували своє життя, мріяли і планували майбутнє.

Вони теж мали високі зарплати і дорогі машини, жили в шикарних квартирах і відпочивали по всьому світу. Подивись, як виглядає Донбас сьогодні.

Ворог уже показав, яке майбутнє він приносить на окуповані землі: зруйновані міста, відібране майно, безправ’я, примус і мобілізацію українських чоловіків на війну за чужі інтереси.

Для нього ти не успішний фахівець, підприємець чи батько родини. Ти лише ресурс, яким він скористається, коли це буде йому потрібно.

Твоє завдання — зробити правильний вибір і зупинити сценарій, який для тебе вже спланував ворог.

Друже, не втішайся ілюзіями. Твоя помилка означатиме неминучий крах. Крах всіх твоїх мрій і планів.

Якщо Україна впаде, для ворога ти станеш «м’ясом», яке штурмуватиме кордони Польщі та країн Балтії. Альтернатива? Ти біженець на кордонах Європи.

У тебе немає ні житла, ні майбутнього, ти житимеш в чужій країні. Ти вже вивчив іноземну мову? Місцеве населення співчуватиме тобі лише на початку.

Що буде далі, ти і сам уявити здатен. Ось тобі чесна відповідь на питання про гроші.

Тут все просто. Законна відстрочка дає тобі право не бути мобілізованим зараз. Але вона не означає, що війна тебе не стосується.

Твоя допомога в розповсюдженні корисної інформації теж потрібна.

Ти можеш опубліковати посилання на цей сайт в соціальних мережах, в чаті свого багатоквартирного будинку.

Ти можеш відправити посилання друзям, колегам і просто знайомим. Можливо, ти допоможеш іншим прийняти правильне рішення.

Інколи для важливого вчинку бракує одного чесного поштовху.

Якщо маєш можливість — підтримуй військо донатами, волонтерською працею або власними професійними знаннями. Армії потрібні не лише люди в окопах.

Їй потрібне сильне суспільство, яке не стоїть осторонь.

Війна не вимагає від усіх однакової участі. Але вона вимагає від кожного відповідальності.

Зроби те, що можеш. Можливо, саме завдяки тобі хтось інший знайде своє місце в Збройних Силах і допоможе Україні вистояти.

Не дозволяй себе ввести в оману. Майбутнє України не залежить від того, коли він помре і хто стане наступником Путіна.

Здохне. Усі диктатори смертні. Але коли саме — не має ніякого значення.

Історія свідчить про інше.

Не Путін створив російський імперіалізм — він лише став його нинішнім уособленням. Перший раз московити пограбували Київ ще у 1169 році.

Тоді коаліція князів, похід якої організував володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський, захопила та пограбувала Київ.

Відтоді змінювалися князі, царі, імператори, генеральні секретарі та президенти. Змінювалися прапори, назви держав і портрети правителів.

Але прагнення підкорити Україну, привласнити її історію, знищити її мову та позбавити українців права самим вирішувати власну долю поверталося знову і знову.

Тому немає ніякого значення, коли він помре.

Можливо, його наступник почне шукати миру. А можливо, він виявиться ще жорстокішим і спробує довести, що здатний завершити те, чого не зміг Путін.

Ми не маємо права ставити майбутнє України на російську рулетку й сподіватися, що наступний господар Кремля виявиться кращим.

Майбутнє України залежить не від того, коли зупиниться серце російського диктатора. Воно залежить від того, наскільки сильними будемо ми.

Росію зупинить не смерть однієї людини. Її зупинить упевненість, що Україну неможливо перемогти: що наша армія сильна, суспільство готове захищатися, а ціна нового нападу буде для агресора непідйомною. То коли здохне Путін? Здохне.

Рано чи пізно.

Друже, твоє обурення цілком зрозуміле. Ти прагнеш справедливості.

За Конституцією в Україні має бути 450 депутатів Верховної Ради. По факту їх вже зараз менше ніж 400.

Правда в тому, що навіть в разі поголовної мобілізації всіх депутатів, з них не вдасться сформувати навіть один повноцінний батальйон.

А реальність така, що армії не вистачає сотень тисяч справжніх мотивованих бійців.

Лише офіційна цифра СЗЧ складає близько 200 000 осіб. Уявляєш масштаби проблеми? Цю діру не закриють жодні депутати.

Окрім того, ми маємо визнати, що країна повинна функціонувати навіть під час війни. Хтось має ухвалювати закони, за якими живе вся країна.

Хтось має затверджувати оборонний бюджет і забезпечувати функціонування держави.

Саме тому депутати не підлягають призову під час мобілізації. Звичайно, це неминуче викликає запитання про справедливість.

Ти маєш повне право ставити такі питання. Влада зобов’язана першою демонструвати відповідальність, чесність і готовність розділяти тягар війни із суспільством.

Але іншого виходу просто немає, якщо ми прагнемо зберегти демократію.